Колись він розташовувався в самому центрі європейського життя, на перехресті найважливіших торгових і воєнних шляхів. Він – це монастир Святого Іоанна в швейцарській долині Мюнстерталь або Мюстаїр.
Він видається пересічним і звичайним і розташовується в південно-східній частині кантону Граубюнден. Якби в 20 столітті два історика не зробили сенсаційного відкриття, що холось за ликами святих і сіро-білою штукатуркою, черниці-бенедиктинки так і продовжували б тихо і непомітно жити в своїй обителі, не привертаючи до себе уваги зовнішнього світу.
Але, попри невдоволення сестер у Христі, вже протягом десятиліть сюди з’їжджаються люди і вчені з усіх усюд, які шукають, досліджують і реставрують. Причина такого паломництва – унікальний цикл фресок епохи каролінгів, часу заснування монастиря. А розповідає церква про життя і діяння Ісуса Христа і стіни її представляють собою унікальні картини – це справжня книга ілюстрацій.
Сам же монастир має за своїми плечима теж мінливу і багату тисячолітню історію, в якій найважливішу роль завжди мали владні, але не завжди хоробрі його мешканки. На кінець же 2012 року в монастирі проживали 12 монашок-бенедиктинок. Новою пріоркою з кінці січня 2013 року є Доменіка Детомас, яка вперше за 120 років є місцевою мешканкою та розмовляє ретеророманською мовою.